about illustration

Суспільна справедливість

Суспільна справедливість часто трактується як пропагування справедливого суспільства, кидаючи виклик несправедливості і цінуючи різноманітність. Вона реалізується, коли всі люди свідомі того, що мають однакову людську природу і право на рівне трактування кожного, однаковий захист прав і можливість на ряду з іншими використовувати спільні природні ресурси. В умовах соціальної справедливості ніхто не є в чомусь дискримінований, ані добробут кого-небудь не детермінується статтю, релігійною приналежністю, расою, політичними вподобаннями, фізичними чи розумовими неповносправностями чи іншими чинниками.

Біблія подає суспільну справедливітсь як фундаментальну ознаку і якість християнина. Суспільна справедливість бере свої корені у Триєдиному Бозі, який завжди виявляє свою любов і прихильність до слабких, відкинених, безправних, знедолених. Саме тому для християнина досягненна суспільної справедливості особливо у стосунку до бідних і утиснених є вирішальною ознакою людини, яка скеровує свою волю до валі Божої.

Біблійні уривки, в яких йдеться про суспільну справедливість, закликають "чинити правильно". Відтак жити у справедливості означає жити у правильних стосунках з Богом, ближнім і всім сотвореним світом. З біблійної точки зору, справедливість означає любов до ближнього як до самого себе і ця любов закорінена в Бозі. І так як Бог є справедливий і люблячий, так і ми покликані до життя у справедливості і любові.

Суспільна справедливість в християнському ключі стосується швидше не того, "що" ми маємо робити, а "кого" маємо ставити на перше місце в нашому суспільному житті. Ми ж часто губимось в непорозуміннях навколо "що", адже доволі часто в контексті справедливості говоримо про бюджет, податки, трудове право тощо. Натомість, слід будувати простір спільного блага навколо "тих", про кого Бог покикав нас турбуватись в особливий спосіб. Іншими словами, критеріям "що робити" мають передувати критерії "для кого". Починиючи побудову суспільної справедливості зі "що...", завжди існують небезпеки перестрибнути тих, для кого і чому ми це робимо.

Для християн цеглинами суспільної справедливості є повага до людської гідності, зусилля до суспільного розвитку і процвітання, а також ідея святості людського життя. Джерелами суспільної справедливості є Божа справедливість і радикальна любов. Тому побудова суспільної справедливості тут і тепер є нашою співучастю в побудові і утвердженню Царства Небесного.

 

Суспільна справедливість у документах Церкви

"Усі суспільні цінності притаманні гідності людини і стимулю" ють її справжнійрозвиток. Це такі цінності як істина, свобода, справедливість, любов. Втілення їх у життя – найнадійніший і найнеобхідніший шлях особистого удосконалення і гуманізації су" спільного існування. Вони слугують необхідним орієнтиром для громадської влади, покликаної сприяти «важливим реформам економічних, політичних, культурних і технологічних структур, а також необхідним змінам у суспільних інститутах». (Компендіум соціальної доктрини Церкви, 197)

"Справедливість – це цінність, яка поєднується з відповідною кардинальною моральною чеснотою441. Згідно з найбільш класич" ним визначенням, вона «полягає в постійному і твердому бажанні віддати Богові і ближньому те, що їм належить". (Компендіум соціальної доктрини Церкви, 201)

"З суб’єктивної точки зору, справедливістьвтілюється у поведінці, в основі якої лежить бажання вбачати в іншому особу, натомість, з об’єктивної точки зору, вона становить головний критерій моральності міжособистісного і суспільного середовища". (Енцикліка папи Івана ХХІІІ Pacem in terris, 282-283.)

"Справедливість надзвичайно важлива в наші дні, коли цінність людини, її гідність та права, незважаючи на проголошені наміри, наражаються на серйозну небезпеку через розповсюджене прагнення до виключного використання критерію корисності і власності. Згідно з цими критеріями, справедливістьзазнає також обмежень; вона набуває повного й істинного значення в християнській антропології. Справедливість– це не проста угода між людьми, оскільки те, що «справедливо», споконвічно визначається не законом, а глибокою ідентичністю людської істоти" (Компендіум соціальної доктрини Церкви, 202, пор. Енцикліка папи Івана Павла ІІ Sollicitudo rei socialis, 40)

"Цілковита істина про людину дає можливість вийти за межі бачення справедливості як звичайної угоди – обмеженого бачення – і відкрити нові обрії солідарності і любові і для справедливості. «Са" мої справедливості замало. Вона може навітьзаперечувати саму се" бе, якщо не відкриється більшій силі, якою є любов»448. Справді, соціальна доктрина Церкви поряд із справедливістю ставить со" лідарність, бо вона – першочерговий шлях миру. Якщо мир – це плід справедливості, то «сьогодні можна сказати з такою ж упевне" ністю і силою біблійного натхнення (пор. Іс 32, 17; Як 3, 18): Opus solidaritatis pax, що мир – це плід солідарності»449. Фактично, миру «можна досягти завдяки суспільній і міжнародній справедливості, а також чеснотам, які сприяютьоб’єднанню і вчатьжити в єдності, щоб будувати в єдності – даючи й отримуючи – нове суспільство і кращий світ». (Компендіум соціальної доктрини Церкви, 203)