Хабарництво ознаменувало початок Христових Страждань

Матеріали для проповідей та духовних роздумів на тему корупції на основі Євангелії від Марка 10,32-45

about illustration

Євангеліє

 

Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне. Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим. Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі. Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь? Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.

(Мр 10, 32-45)

Апостол

Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

(Євр. 9,11-14)

 

Проповідь на 5-ту неділю Великого посту

 

«Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде рабом усіх» (Мт. 10,44).

Ісус Христос говорить про страшні речі, які мають з ним статись: видача первосвященникам, суд, вирок смерті, публічні насмішки і зневага, бичування і, зрештою, смерть. Цей ланцюг болючих і страшних подій, про які ми знаємо і вкотре впродовж великого посту пригадуємо, все ж розпочинається корупційним вчинком одного із найближчих апостолів - Юди Іскаріотського - того, кого Ісус після вибору дванадцятьох називав «Братом» (Мк. 3:34).

Не знаємо достеменно, які цілі переслідував Юда. Можливо, побачив легкий спосіб трохи підзаробити. 30 срібних шеклів, про які йдеться в євангельських оповідях, дорівнювали за вартістю 120-ти римським динарам. Це мінімальна сума, яку міг заробити тогочасний римський солдат за чотири місяці своєї служби. За динар, як кажуть довідники, можна було купити невелику вівцю або 12 великих буханок хліба. Цілком ймовірно, що це бажання легкої наживи і спонукало Юду шукати первосвящеників одразу ж після мирування жінкою Ісуса Христа у Витанії: «Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його» (Мт. 26:14-15).

Євангелист Іван трохи більше говорить про спосіб життя Юди, називаючи його злодієм: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано» (Ів. 12,5-6). Якщо так, то мотив його вчинку цілком зрозумілий - вкрасти, щоб отримати якомога більше.

Тим не менш, ким би Юда не був - грошолюбцем, злодієм, провокатором, який, можливо, своїм вчинком хотів спровокувати Христа до якихось радикальних дій проти системи, - його таємна змова з первосвященниками є яскравим виявом корупції, адже йдеться про переслідування своїх цілей, використовуючи іншого чи інших як засіб для свого задоволення. В реаліях сьогодення нам не складе ані найменших зусиль промовити вголос кілька імен тих, кого називаємо корупціонерами, грошолюбами, казнокрадами тощо. Однак, корупція - це не тільки тема про гроші. Такі явища як вирішування справ за допомогою особистих зв’язків чи неофіційних домовленостей, особливі преференції високопосадовців до своїх родичів та знайомих, прийняття рішень виключно на свою користь чи вигоду тих, хто мені подобається та багато інших подібних є корупційними в найчистішому вигляді, адже йдеться про перекручення правосуддя, нечесну мету чи нечесні засоби для досягнення навіть доброї мети. Використання будь-яких корупційних технологій є морально неприпустимим, адже в той же час здійснюються злочини проти людської гідності та суспільної справедливості.

Юда своїм вчинком вершив долю іншої людини. Подібно і всі ті, хто узалежнений від гріха корупції, піддаються спокусі ставати вершителями доль інших людей за допомогою впливових речей: грошей, домовленостей, влади. Тим самим, корупціонер, а не справедливість, вирішує, хто виграє в судовій справі, а хто програє, хто отримає медичну допомогу, а хто обійдеться, кому вдасться отримати пільги, а кому - ні. Подібних ситуацій можна назбирати доволі багато, де не панує чесність і справедливість, а вплив мають «вельможі» і «князі народів».

Що слід зробити, щоб ця проблема зникла з нашого суспільства? Найперше - зрозуміти, що корупція дорого коштує як для всього людства, так і для самої особи корупціонера. Слід почати із змін у своєму серці - викоренити бажання мати контрольовану владу над усім і позбутись егоїзму.

Що може спонукати людину зробити в собі такі зміни? Та сама сила, котра спонукала Павла зректися фарисейства і стати відважним послідовником Ісуса Христа - живе і діяльне Боже Слово, яке «проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця». (Євр. 4,12). У сьогоднішньому Євангелії Христос дуже чітко говорить: «Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх». (Мт. 10,44-45) Ісус Христос сам показав приклад такого стилю життя, адже «применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги… подобою явився як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної» (Фил. 2,7-8). Ціна, за яку його було видано - 30 срібняків - ціна, за яку в його час можна було купити раба. Зрештою, Він сам визнавав, що «прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб [самому] служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мт. 10,25). За це смирення «Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця». (Фил. 2,9-11)

Для нас бути «рабом усіх» не означає бути підневільним чиїмось примхам, забаганкам чи працювати виключно на когось. Бути слугою всіх - це перш за все бути свідомим, що ми живемо в суспільстві, в якому всі довкола мають однакову людську гідність, право на гідне життя, на справедливу оплату праці, на справедливі і непідкупні суди, на належну медичну допомогу без «грошових подяк», на якісну і непідкупну освіту та інші соціальні умови, які мали б робити наш побут справедливим і комфортним. Жити чесно і прозоро, сумлінно виконувати свої професійні обов’язки, поважати права і свободи інших - ось що значить «бути слугою для всіх».

Завжди пам’ятаймо про жертву Христа, який ціною пролитої крові подав приклад ідеального життя в суспільстві і суспільного служіння. Нехай слова сьогоднішнього Євангелія збудять в нас іспит сумління і жаль за вчинені нами несправедливості, а його Кров змиє всі “мертві вчинки” і викоренить будь-які прояви лихих думок і вчинків із наших сердець.

 

Папа Франциск про корупцію:

«Корупція — не дія, а конкретний стан, особистий і соціальний стан, у якому звикають жити. Кожна соціальна корупція—ніщо інше як наслідок скорумованого серця. Не існувало б корупції без скорумпованих сердець: “Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. З нутра бо, з серця людини виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину» (Мр 7,20-23).

Ми повинні пам’ятати, що корупція, хоча й нерозривно пов’язана з гріхом, дечим від нього відрізняється. Корупція—це занепад, до якого приводить гріх. Скорумпована особа не помічає власного стану занепаду. Це відбувається, як із поганим запахом з рота: важко, щоб той, хто його має, відчував той запах. Натомість інші відчувають і тому повинні йому про це сказати. Звідси випливає, що скорумпована особа навряд чи зможе вийти з цього стану завдяки власним докорам сумління. Варто ствердити, що гріх можна пробачити, занепад же пробачити не можна. Занепад більш ніж прощати, треба лікувати. Він як одне з тих захворювань, якого соромляться і намагаються приховати, і йогоприховують доти, доки більше неможливо утаїти його проявів.

Скорумпована людина завжди старається показати себе пристойною: Ісус назве побіленими гробами тих, хто належав до одного з найбільш скорумпованих верств Його часу (пор. Мт 23,25-28). Корумпований плекатиме, аж до витонченості, добрі манери, щоб могти приховати свої погані звички. Скорумпована особа має потребу виправдовувати себе саму, навіть не помічаючи цього.

Господь рятує таку особу через випробування, які зароджуються із ситуацій, яких неможливо уникнути (хвороби, втрата багатства, близьких і дорогих осіб тощо) і саме вони є тими, що розбивають шкарлупу корупції, відкриваючи доступ благодаті. Тільки тоді людина може бути оздоровленою.»

Із книги папи Франциска «Зцілитися від корупції»

 

Із звернення до вірних на Великий піст єпископів Києва-Галицького Верховного архиєпископства УГКЦ «Про явище хабарництва в нашій країні та як його поборювати»

Нам, віруючим людям, не треба повторювати, чим є гріх для людини і для суспільства. Він затруює співжиття між людьми і загороджує шлях до спасіння. Тому ми мусимо дивитися на те велике духовне лихо очима віри й долати його силою віри. Що таке корупція (хабарництво)? Це приймання дарів за послугу, яку ми за своїм станом чи своїм урядом зобов’язані комусь надати. Або навпаки: приймання дарів за послугу, яку, згідно з законодавством, ми не маємо права надавати. Морально хибними є не лише ті ситуації, коли ми приймаємо хабарі, а й ті, коли ми їх даємо іншим. Звичайно, це не є науковий аналіз явища корупції в усіх її видах — над ним працюють цілі інституції. Сьогодні ми хотіли б лише спрямувати наші великопосні духовні розважання до джерела цього лиха, а саме: безмірної любові до гроша. А де скарб ваш, там і серце ваше (пор. Мт. 6:21). Для кого багатство є найбільшою вартістю, той не цурається жодного заходу, щоб його набути, навіть якщо цим він свідомо завдає кривди своєму ближньому.

Отже, першим кроком для викорінення гріха корупції є встановити у своєму житті властиві пріоритети, зрозуміти, що єдиним тривалим джерелом щастя людини є Бог. Багатство, майно, гроші — це засоби, якими можна прекрасно служити собі і ближньому. Але вони стають жорстокими рабовласниками, коли ми погоджуємося бути їхніми невільниками. Звільнити й очистити своє серце від пристрасної любові до гроша — це нелегкий процес. Зовнішні заходи, що їх пропонує влада в боротьбі проти корупції, можуть мати деякий успіх, але вони ніколи самі в собі не змінять серця людини. Тут треба смиренної боротьби зі своїми прив’язаннями та узалежненнями, а успіх такої боротьби можливий лише з Божою допомогою. У Святому Письмі записано, що ізраїльський народ мусив сорок років мандрувати пустелею, щоб звільнитися від захоплення єгипетськими «котлами» і з чистим серцем увійти в обіцяну землю.

Бажаємо звернути вашу увагу на дві справи, які є доконечними в боротьбі проти корупції та хабарництва. По-перше, якщо ми дійсно хочемо реальної заміни ситуації, то пролом у солідному мурі препоганих звичок мусить хтось конкретно почати. Хто це має бути? Не оглядаймося довкола, шукаючи того воленосного лицаря. Ним маєш бути Ти, дорогий брате чи дорога сестро! Не спихай відповідальності на когось іншого, а почни від себе. Особлива відповідальність тут лежить на священиках, які, несучи до людей Боже Слово, покликані бути для них моральним прикладом і взірцем. Грошолюбство пароха може нанести його парафіянам духовну травму, яку важко буде загоїти. І навпаки – життя священика у євангельській правді стає опорою для всіх слабосильних.

По-друге, зло хабарництва закорінене в наших серцях дуже глибоко, і кожний з нас є таким лицарем, що може стати до двобою з нечистою силою, особливо якщо десятками років ми жили в тому духовному бруді. Отже, мусимо виховувати грядуще покоління в дусі справедливості і правди. Проте і тут нас підстерігають певні загрози. Усі найкраще продумані способи поборювання корупції нічого не вдіють, якщо уже в початкових класах учитель виразно скаже дітям, що вони не одержать справедливо заслуженого високого балу, якщо не принесуть учителеві якогось дарунка. Навіть найбільш рафіновані антикорупційні заходи будуть даремні, якщо за можливість успішно скласти іспит студент зобов’язаний буде платити хабара, а від молодого випускника вимагатимуть певну суму як передумову прийому його на роботу. Подвійний гріх беруть на свою душу ті дорослі, які ведуть молоду людину до розтління І велика відповідальність лежить на суспільстві, бо ми мусимо виховувати покоління, які не знатимуть, що таке корупція.

Період у сорок днів, що становлять Великий піст, встановлено на взірець сорока днів побуту Господа нашого Ісуса Христа в пустелі перед початком Його виступу як Учителя. Цей сорокаденний побут у пустелі закінчився подоланням трьох великих спокус, хитро підсунених Ісусові нечистим духом. На всі ці спокуси наш Господь рішуче відповів, що єдиного Небесного Отця треба слухати і виконувати Його волю (пор. Мт. 4:10).

Дорогі у Христі брати і сестри! Перед нами сорок днів Великого посту — святий час, який може стати великим кроком до освячення наших душ та оздоровлення нашого суспільства, якщо ми твердо скажемо «Ні!» хабарництву в його формах. Переосмисливши наше життя й наші вчинки, очистивши ніш душі святими Тайнами, скажімо услід за Христом: «Отче наш, що єси на небесах… нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі... визволи нас від лукавого».

Дано 5 березня 2008 року Божого при Патріяршому соборі Христового Воскресіння в Києві.

Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиепископства УГКЦ

+ Любомир

Вісник Києво-Галицького Верховного Архиепископства 5 (2008/січень-березень) 13-16.